Обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом

 

Аспекти психологічної допомоги людям з ВІЛ/СНІД.

Діагноз "ВІЛ-інфекція" означає присутність в крові вірусу імунодефіциту людини, який може впродовж довгих років не супроводжуватися жодними змінами в стані здоров'я, проте вже саме знання про наявність ВІЛ-інфекції в організмі практично завжди призводить до змін в житті людини. Особливість цього діагнозу в тому, що він пов'язаний з безліччю соціальних і психологічних проблем, внутрішніх криз, стресів, труднощів в міжособистісних стосунках таких, як страх передачі вірусу сексуальному партнеру; проблеми з можливістю мати дітей, оскільки існує ризик передачі вірусу від матері до дитини; негативне відношення до ВІЛ-інфікованих в суспільстві і так далі. Все це впливає на якість життя, стосунки з оточуючими і на відношення до самого себе, і незавжди зрозуміло це людям, яких особисто не торкнулася проблема ВІЛ/СНІД.

Хоча багато в чому епідемія ВІЛ/СНІДу унікальна, один з головних її уроків лише повторює правило, яке відоме людству споконвіків: взяти верх над хворобою і здолати важку ситуацію більше шансів у того, хто бере на себе відповідальність за своє життя і не задовольняється роллю жертви. Багато ВІЛ-інфікованих прекрасно усвідомлюють це і прагнуть, якомога більше дізнатися про ВІЛ-інфекцію, про нові ліки і методи лікування, про свої права і шляхи захисту. Не дивлячись на багаточисельні труднощі, діагноз ВІЛ-інфекція не означає, що людина повинна відмовитися від своїх планів і інтересів, від навчання, роботи і розваг, від кохання і сексу. Все більше людей знаходять вирішення проблем, пов'язаних з наявністю ВІЛ-інфекції в організмі, багато хто вважає, що їх життя не змінилося кардинально і роблять кроки, щоб адаптуватися до нових умов життя.

Психологічні проблеми. Людям, що живуть з ВІЛ-інфекцією, часто доводиться стикатися з соціально-психологічними проблемами задовго до того, як їм знадобиться медична допомога. Дуже важливо приділяти особливу увагу вирішенню цих проблем. Емоційне самопочуття ВІЛ-позитивних вимагає не менш серйозного підходу, ніж фізичне. Навчитися жити з ВІЛ - складне завдання, воно вимагає немало сил, а також підтримки і допомоги з боку близьких і фахівців.

У більшості ВІЛ-інфікованих бувають важкі періоди в житті, для яких характерні депресія, тривожність, страх, порушення сну, нічні кошмари, труднощі концентрації уваги, відчуття безпорадності, безнадійність, думки про смерть. Ці та інші емоційні кризи заважають піклуватися про своє здоров'я і деколи призводять до невиправних помилок. В період кризи людина стикається відразу з кількома проблемами і не бачить виходу з ситуації, що склалася. У такому стані їй складно розібратися навіть у власних відчуттях і бажаннях. Існують декілька періодів, під час яких ВІЛ-інфіковані особливо уразливі перед психологічною кризою:

1.Постановка діагнозу. В перший момент при здобутті діагнозу "ВІЛ-інфекція" більшість людей відчуває сильний шок. Потім перед ними постає питання, як складеться їх подальше життя, скільки воно продовжиться і як це все відіб'ється на близьких їм людях. Не існує "правильної" реакції на цей діагноз: всі сприймають його по-різному. Багатьох охоплюють гнів, пригніченість, відчай, страх за себе і близьких. Дехто в перший момент думає про самогубство. Інші, навпаки, абсолютно спокійні. Нерідко людина спочатку не вірить у свій діагноз. Більшість людей, що дізналися про ВІЛ-статус, вимушені переглянути свої уявлення про власне життя.

2.Поява перших симптомів хвороби. Іноді ці прояви не мають відношення до ВІЛ-інфекції, але ВІЛ-інфікований може сприйняти їх як симптоми розвитку захворювання. До цього моменту людина лише знає про присутність вірусу, тепер для неї ВІЛ стає наявним, а симптоми - доказом діагнозу.

3.Необхідніть регулярно вживати ліки. Більшість людей з ВІЛ-інфекцією - молоді люди, які не мали раніше досвіду регулярного щоденного прийому лікарських препаратів. Декого з них лякає думка про нездатність імунної системи самостійно боротися з вірусом, інших - складність прийому препаратів і можливість появи побічних ефектів.

4.Серйозні симптоми хвороби. Хворобливі симптоми самі по собі є важким випробуванням для людини і багато ВІЛ-інфікованих не можуть звикнутися з тим, що їх життя можливо буде пов'язане з болем і ліками, а постійне звернення по медичну допомогу змусить змінити або кинути роботу чи припинити навчання.

5.Тяжка хвороба або смерть знайомого ВІЛ-інфікованого. Втрата близької людини завжди важкий удар. Особливо важко сприймають смерть від СНІДу близькі люди, що самі живуть з ВІЛ-інфекцією. Думки про можливість наближення власної смерті призводять до серйозних емоційних криз.Окрім цього, в кожного можуть бути свої психологічні проблеми, залежно від цінностей, які виявилися під загрозою у зв'язку з ВІЛ-інфекцією: навчання, кар'єра, особисті стосунки, створення або збереження сім'ї, улюблене заняття. Всі ці кризові ситуації пов'язані з емоційними втратами і глибокими негативними переживаннями. Людина відчуває гнів, відчай, відчуття провини, тривогу, гіркоту втрати. Багато ВІЛ-інфікованих зі всією гостротою усвідомлюють власну смерть і бояться втратити фізичну привабливість, здоров'я, самостійність або втратити друзів і близьких, чи залишитися на самоті. Тому в цей період людина особливо потребує підтримки і від характеру цієї підтримки залежить, як людина впорається зі своїм емоційним станом.

Психологічна допомога ВІЛ інфікованим. ВІЛ-носійство або СНІД впливають на психіку і змінюють психологію ВІЧ-інфікованих людей внаслідок того, що на сьогоднішній день вони є невиліковними, хронічними захворюваннями, протікають важкопередбачувано, протягом багатьох років і в минулому майже завжди супроводжувалися патологічними залежностями - у зв'язку з чим тепер сприймаються суспільством як негативне явище. Тому психологічна допомога ВІЛ-інфікованим вирішує такі завдання, як:

профілактика епідемії;

запобігання негативним психологічним наслідкам після постановки діагнозу ВІЛ-інфекції (аутоагрессивної поведінки, суїцидів; асоціальної і протиправної поведінки, зростання соціальної напруженості та ін.)

Психологічна допомога ВІЛ-інфікованим в ОЦПБ зі СНІДом у постійній тісній співпраці з громадською організацією ЛЖВ надається по наступних напрямках:

" інформаційний (для широких верств населення. Розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів серед цільової групи та їх близьких; інформаційні заняття для цільової групи; заходи з первинної профілактики);

" науково-просвітницький і освітнїй з питань профілактики та розповсюдження ВІЛ-інфекції у формі бесід, лекцій та занять (для фахівців - педагогів, психологів, соціальних працівників, медпрацівників організацій охорони здоров'я, працівників органів внутрішніх справ, розробка інформаційно-просвітницьких матеріалів і т. д.);

" дослідження рівня обізнаності у проблемах ВІЛ/СНІДу та рівня толерантності у ставленні до ВІЛ-позитивних людей серед верств населення;

" безпосередня психологічна допомога і підтримка для ВІЛ-інфікованих та їх близьких (заочна психологічна допомога і підтримка по "телефону довіри": (0462)660-926; 4-04-71 та 640-120, очне психологічне консультування за адресою м.Чернігів, вул. Щорса, 3). Надається психологічна допомога індивідуально та в групах: психокорекція; консультації щодо формування прихильності у ВІЛ-позитивних дорослих та дітей; робота по підготовці до розкриття ВІЛ-статусу дітям; патронаж у стаціонарах інших медичних та інтернатних закладах; психологічний супровід хворих, які отримують АРТ, у складі мультидисциплінарної команди; консультації з питань, що стосуютьться АРТ з аналізом випадків припинення АРТ з немедичних причин та побічних дій АРВ-препаратів; психологічне тестування ВІЛ-позитивних пацієнтів, що відносяться до групи ризику розвитку психічних порушень, за потреби, з визначенням психологічного статусу пацієнта; налагодження психологічного зв'язоку між лікарем та пацієнтом; психологічна допомога працівникам Центру, заходи профілактики "синдрому професійного вигорання".

Підготувала лікар-психолог Троценко А. В.